Головна > Здоров’я > Лікувальні рослини > Кульбаба лікарська

Кульбаба лікарська

Синоніми і народні назви кульбаби лікарської. Повітряна квітка, бабакуль, бабка, пуховник, жовте молочко, молочій.

Аптечна назва кульбабки лікарської. Taraxaci radix cum herba (трава з коренем кульбаби), Taraxaci radix (корінь кульбаби).

Ботанічний опис кульбабки лікарської. Корінь кульбаби стрижневий, до 30 см в довжину. Листя ростуть з прикореневої розетки, довжиною до 25 см в довжину, із зубчастими лопатями. Стебла порожнисті, при зламі виділяють молочний сік. Суцвіття – кошик жовтого кольору. Насіння кульбаби забезпечені парашутом, який допомагає їм переноситися на великі відстані.

Поширення кульбаби лікарської. Кульбаба – одна із найбільш невибагливих і поширених рослин. Зустрічається повсюди в Європі і Азії, дещо рідше – в Південній і Північній Америці, Австралії.

Частини кульбаби лікарської, що використовуються. Коріння, листя, трава і сік кульбаби.

Збір, заготівля і зберігання кульбаби лікарської. Ранньою весною чи пізньою осінню викопують коріння, тоді як збір трави, листя і соку проводять у червні. Рослину викопують з коренем, який розщеплюють і вивішують разом з травою для сушіння у провітрюваному місці. Сировину можна сушити в печі при температурі до 40°0 С.

Діючі речовини кульбаби лікарської. Коріння кульбабки багаті інуліном (до 40% восени), цукрами (восени до 18%): фруктозою, сахарозою, галактозою. Також вони містять гомотараксастерол, бета-амірин, псевдотараксастерол, бета-ситостерин, стигмастерин, тараксал, лакулін, клугтіоноль, інозит, аспарагін, жирне масло (гліцериди олеїнової, меліссової, пальмітинової, лінолевої і цератінової кислот), каучук, слиз, дубильні речовини. Трава містить лютеїн, тараксантин, флавоксантин, арнідіол, фарадіол, тритерпенові спирти. У молочному соку кульбаби містяться тараксацин і тараксацерін, каучукові речовини. У суцвіттях і листі є тараксантин, флавоксантин, вітаміни С, А, В2, Е, РР, холін, сапоніни, смоли, тараксацерін, солі марганцю, заліза, кальцію, фосфору, до 5% білка

Фармакологічні властивості кульбаби лікарської. Гіркота кульбаби стимулює апетит і покращує травлення. Також кульбаба лікарська має жовчогінну, сечогінну, спазмолітичну, протизапальну і проносну дію.

Показання для застосування кульбаби лікарської. Препарати кульбаби показані при поганому апетиті, гастриті зі зниженою секреторною функцією, захворюваннях печінки і жовчного міхура, атеросклерозі, гострих інфекціях верхніх дихальних шляхів, захворюваннях сечовивідного тракту. Призначають при діабеті та порушеннях обміну речовин, в першу чергу, з ураженнями шкіри у вигляді вугрового висипу і фурункулів

Спосіб застосування та дози кульбаби лікарської. Для приготування відвару з кульбаби 1 столову ложку сухих подрібнених коренів заливають 1 склянкою гарячої води, кип’ятять 15 хвилин, а потім охолоджують протягом 45 хвилин при кімнатній температурі. Приймають по 1/2 або 1/3 склянки за 15 хвилин перед їжею при патологіях шлунково-кишкового тракту. Настій кореня кульбаби використовують при захворюваннях шкіри: висипах, фурункульозі, вуграх. Екстракт кульбаби лікарської входить до складу рослинного імуномодулятора компанії «Біонорика, СЄ» Імупрет®

Використання кульбаби лікарської в їжу. Листя кульбаби багаті фосфором, кальцієм і залізом, містять багато протеїнів, що підвищує їх поживність. Їх використовують в приготуванні салатів, а також у маринованому вигляді. Просмажені коріння рослин другого року використовують для приготування кавового напою.

Побічні дії кульбаби лікарської. При застосуванні в терапевтичних дозах побічних дій не виявлено.

Протипоказання до прийому кульбаби лікарської. Виразкова хвороба шлунку з підвищеною кислотністю, схильність до частих проносів.